Монополізована Україна: як впустити конкуренцію на ринки

Монополія, державна вона або приватна, - досить характерне явище для деяких сфер економіки. Якщо держава звичайно монополізує сфери, які не хоче віддавати на відкуп приватним гравцям (алкогольна, тютюнова, військова промисловість, наприклад), то приватна монополія досягається або документально через взяття патентів, ліцензій і привілеїв, або штучно, коли ринок «зачищається» під одного або декількох певних гравців.

Коментарі

Maanimo розбирався, як на сьогоднішній день йдуть справи з монополіями та демонополізацією в Україні, чи далеко ще до остаточної перемоги над монополіями в країні, і що уряд планує робити для забезпечення конкуренції на ринках.

Гра за своїми правилами

У всьому світі з монополіями зазвичай намагаються боротися через їх негативний вплив на економіку, активно розширюючи поле для відкритої і чесної конкуренції. Монополіст, контролюючи свою сферу діяльності, встановлює свої правила, що не дивно, сам формує цінову політику, не залишаючи альтернативи покупцеві і роблячи того заручником монополизированного ринку, гальмує технічний прогрес, може сприяти наданню тиску на споживача шляхом штучного створення дефіциту товару. Така ситуація, як правило, не особливо подобається як самому споживачеві, так і державі. Хоча всі розуміють, що найчастіше виникнення монополії без хоча б часткової підтримки держави неможливо.

Привільні умови для монополій

У щорічному звіті глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму за 2019 рік Україна посіла 104-е місце з 141. При фразі «монополії в Україні» в голову відразу приходять кілька думок. Тут і державні монополії – це той же «Нафтогаз України», який контролює серед іншого українську ГТС, ДК «Укроборонпром», що зосередив у собі майже всю українську оборонну промисловість. Тут і компанії деяких українських олігархів, які за часів президента Януковича без проблем отримували дозвіл на операції, що в звичайних умовах «завернуло» б будь-яка антимонопольна установа в Європі. Комунальні послуги в Україні також монополізовані - їх надають обленерго, гор- та облгази, водоканали, тому якість цих послуг часто залишає бажати кращого. Що вже говорити про монополію держави на спирт – сумнозвісний «Укрспирт» давно вже, по суті, збитковий, заявляють в уряді.

Загалом, в Україні для кожної сфери є свій монополіст: «Укртелеком» та «Укрпошта» у сфері зв'язку та поштових відправлень, «Укрзалізниця» на залізниці, МАУ у сфері авіаперевезень. «ПриватБанк» монополізував сферу безготівкових банківських послуг, ДТЕК – ринок електроенергії, сотнями автобусних маршрутів у будь-якому українському місті часто володіють кілька компаній, які активно витискають з ринку дрібних перевізників і виступають проти споживача єдиним фронтом. Та ж ситуація із міжміським автобусним сполученням.

Втім, в останні роки спостерігається деякі поліпшення ситуації, наприклад, у сфері поштового обслуговування і зв'язку, у банківському сегменті, коли монополісти змушені робити ребрендинг, витрачатися на рекламу та інновації, тому що клієнти йдуть до інших гравців, які можуть запропонувати послуги кращі, ефективніші та дешевші. Однак так справи йдуть не скрізь, тому у споживача досі часто немає вибору.

Антимонопольний хрестовий похід

Під час свого виступу на форумі YES в Києві у вересні 2019 року президент України Володимир Зеленський заявив, що засиллю монополій в Україні пора покласти край. За його словами, влада має намір запропонувати "прозорі і адекватні умови" економічної конкуренції. А з тими, хто не захоче ці умови приймати, розмова буде іншою.

«Ми запропонували нормальні правила: монополістів більше не повинно бути в Україні, у нас повинен бути відкритий ринок. Я впевнений, що вони нас почують. А якщо не почують, то доведеться інші спроби знайти, як з ними говорити», — заявив Зеленський.

Критерії визначення монополії в українському законодавстві є – це не менше 35% ринку, контрольованого одним виробником товарів або послуг. Інша справа, що ця норма майже завжди порушується. І хоча з цим бореться Антимонопольний комітет України, чиї повноваження були розширені ще у лютому минулого року завдяки відповідному законопроекту, що прийняла Верховна Рада, низка експертів сходиться на тому, що цього недостатньо. Потрібно створювати не тільки тиск на монополістів, а й умови для виникнення конкуренції, заходу інших підприємств до проблемних сфер.

Питання у тому, що реформи, спрямовані на створення життєздатної конкурентної сфери, неминуче викличуть опір як олігархів, які володіють приватними монополіями, так і державних монополістів, які звикли до відсутності конкуренції і необхідності розвиватися для утримання клієнтів. Необхідно буде і реформувати законодавство, прибравши звідти завідомо антиконкурентні норми, вирівняти умови конкуренції для різних гравців.

Одним з інструментів контролю над виникненням монополій на ринку повинен стати АМКУ. Ще в 2008 році Комітет відзначався в доповідях європейських експертів як найстабільніший, вільний від корупції і впливу державних органів влади, добре керований державне підрозділ. Однак подальша деградація органу у результаті тиску влади, невдалої кадрової політики та урізання повноважень призвела до того, що нормально він запрацював лише з 2015 року, а на повну силу увійшов зовсім недавно, у 2018 році. До речі, тільки за поточний рік АМКУ виписав штрафів на сотні мільйонів і повернув до бюджету мільярди гривень.

Допомогу в демонополізації може надати і прийнятий у лютому 2019 року закон "Про захист економічної конкуренції". Він містить низку нововведень, які повинні сприяти встановленню чесних та прозорих правил для бізнесу. Закон встановлює строки розгляду справ про економічну конкуренцію, ці строки диференційовані залежно від тяжкості економічного злочину, а також закріплюють низку прав за суб'єктами господарювання, які потрапили під увагу АМКУ. Повноваження самого Комітету теж розширили.

Експерти також відзначають, що варто бути обережним у питаннях приватизації. Так, саме завдяки черговому витку продажу державної власності свого часу холдинг ДТЕК став монополістом у сфері електроенергії. Приватизація держпідприємств не повинна призводити до того, що державні монополії несподівано виявляться заміщені приватними – вона повинна стати ще одним інструментом для створення ефективного механізму конкуренції і різноманітності на українських ринках поряд з децентралізацією управління та контролю над економікою та зниженням митних бар'єрів для продукції іноземного виробника.

За матеріалами Maanimo.com
Коментарі