1. Найгарячішим є питання освіти. Це чудово, що із запровадженням реформ наші освітяни намагаються позбавитися токсичних рис радянської системи. Коли на учнів здійснюється тиск з боку дорослих, вони звикають підпорядковуватися авторитетним вчителям і в майбутньому не можуть опанувати контроль над власним життям. Чим більше можливостей для самоврядування та особистісного зростання буде у дітлахів та підлітків, які навчаються у загальноосвітніх школах, тим краще буде почуватися суспільство в цілому. Майбутні його члени зростатимуть врівноваженими та щасливими.

Існуюча модель освіти потребує вдосконалення. Всю систему освіти має бути пере завантажено з метою позбавлення неконкурентних закладів та кадрів, які не бажають змінювати підхід до викладання.

Шкільна програма також потребує кардинального переосмислення. Лишаючи стіни українських шкіл, випускники є цілком необізнані щодо реалій дорослого життя. Вони поступово усвідомлюють свою непристосованість і стикаються з невизначеністю та апатією, просто марнуючи свій потенціал. На мій погляд, для маленьких громадян є більш доцільним викладання фінансової грамотності, введення у правознавство, основ гендерної соціології, нутріціології та психології, у порівнянні з більш примітивними та відверто нудними предметами.

Часто вчителі змушені виконувати зайві обов'язки, а на їхні плечі лягають тяжкі відносини з колегами та керівництвом. Вони перегорають, зациклюються на власних проблемах і через це втрачають бажання займатися з учнями. Це нелюдяно по відношенню до усіх учасників навчального процесу, і такі умови праці для викладачів теж мають лишитися в минулому.

2. Суттєвою проблемою є охорона здоров'я. Система змінюється вже зараз, і це прекрасно, адже саме так розвивається галузь. Проте для більшості населення медичні послуги стають все менш доступними. На мою думку, потрібно розробити додаткові соціальні програми та урівноважити шанси людей на отримання допомоги. Змога якісно лікуватися та забезпечувати себе медикаментами має бути у всіх верств населення. Це дуже актуально в наших умовах, адже в країні досить велика смертність, і кожного року по всій території інтенсивно розповсюджуються різноманітні епідемії.

3. Нещодавно набула резонансу тема земельної реформи. Я уважно спостерігаю за процесом прийняття цього рішення та повністю його підтримую. Унеможливлення продажу обсягу майнових прав стосовно земельних паїв лише заважає їхнім власникам вільно розпоряджатися власним майном. До того ж, існуючі обмеження не чинять впливу на реальну ситуацію, коли селяни вимушені масово здавати землю в оренду місцевим латифундистам на невигідних умовах. Ця ситуація має досить сумні наслідки, адже ніхто не здійснює контроль за діяльністю латифундій та не примушує їх до дотримання агрономічних норм. В результаті земля дуже важко експлуатується і згодом стає непридатною для праці та обробки.

Земельний ринок є одним з найцінніших інфраструктурних активів будь-якого суспільства, та окрім його запуску необхідно також розвивати фермерство в Україні, підтримувати його за рахунок дотацій, перешкоджати зосередженню землі в руках латифундій тощо.

4. Послаблення тиску на малий та середній бізнес буде сприяти покращенню економічного стану країни. Визначну роль у цьому може відіграти ініціатива держави, а саме розробка регіональних програм підтримки підприємництва, запровадження податкових канікул і розширення приватно-державного партнерства в межах країни.

Так само влада може сприяти зниженню грошових витрат на проходження дозвільних процедур, полегшенню реєстрації права власності на об'єкти нерухомості та обмеженню кількості часу, який підприємець витрачає на взаємодію з податковими органами. Можливість відкрити самостійний бізнес та вільно його розвивати має бути у будь-якого бажаючого працівника бюджетної сфери.

5. І нарешті, я бачу великі перспективи у співпраці між Україною та КНР. Лише у вересні поточного року Китай став нашим найбільшим торгівельним партнером, а китайські інвестори доволі відкрито кажуть про своє бажання вкладати кошти в нашу промисловість, займатися масштабними розбудовами та відкривати власний бізнес на нашій території.

Уряду слід поглиблювати дружні відносини між країнами та зосередитись на взаємовигідній співпраці. Це дуже чудова можливість для країни нарешті зрушити з місця та почати активний розвиток.